<?xml version="1.0" encoding="utf-8"?>
<!-- If you are running a bot please visit this policy page outlining rules you must respect. http://www.livejournal.com/bots/ -->
<feed xmlns="http://www.w3.org/2005/Atom" xmlns:lj="http://www.livejournal.com">
  <id>urn:lj:livejournal.com:atom1:zorianazhyvka</id>
  <title>Книгогризка</title>
  <subtitle>Читати зі смаком</subtitle>
  <author>
    <name>knyhohryzka</name>
  </author>
  <link rel="alternate" type="text/html" href="http://zorianazhyvka.livejournal.com/"/>
  <link rel="self" type="text/xml" href="http://zorianazhyvka.livejournal.com/data/atom"/>
  <updated>2008-06-22T17:38:19Z</updated>
  <lj:journal username="zorianazhyvka" type="personal"/>
  <link rel="service.feed" type="application/x.atom+xml" href="http://zorianazhyvka.livejournal.com/data/atom" title="Книгогризка"/>
  <entry>
    <id>urn:lj:livejournal.com:atom1:zorianazhyvka:11863</id>
    <link rel="alternate" type="text/html" href="http://zorianazhyvka.livejournal.com/11863.html"/>
    <link rel="self" type="text/xml" href="http://zorianazhyvka.livejournal.com/data/atom/?itemid=11863"/>
    <title>І як воно вгадало?</title>
    <published>2008-06-22T17:38:19Z</published>
    <updated>2008-06-22T17:38:19Z</updated>
    <category term="Дрібнички"/>
    <content type="html">Два рази пройшла тест... І як воно вгадало?&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;&lt;table border="0" style="width: 400px; border: 1px solid #EEEEEE;"&gt;&lt;tr&gt;&lt;td style="text-align: center; margin: 0px; padding: 8px; background-color: #006680; color: #FFFFFF; font: 16px Arial"&gt;О, да вы - филолог.&lt;/td&gt;&lt;/tr&gt;&lt;tr&gt;&lt;td style="text-align: left; padding: 8px; background-color: #FFFFFF; color: #000000; font: 12px Arial"&gt;&lt;img src="http://img-fotki.yandex.ru/get/3/orgchem413.0/0_f883_2e0363b1_M.jpg" align="left" alt="image" /&gt; Вы мастер каламбура и генератор мемовирусов. В зависимости от настроения, вы можете быть душой компании, а можете язвить и быть ядовитей самой ядовитой змеи. С вашими талантами вам бы идти в политику или книжки писать. Проблема только в том, что вам лень. Впрочем, сами-то вы не считаете это проблемой, и сама ваша лень - это ваша свобода и ваш кукиш этому прагматичному миру.&lt;/td&gt;&lt;/tr&gt;&lt;tr&gt;&lt;td style="text-align: center; margin: 0px; padding: 8px; background-color: #006680; font: 12px Arial"&gt;&lt;a href="http://aeterna.ru/test.php?link=tests:42622" style="color: #FFFFFF"&gt;Пройти тест&lt;/a&gt;&lt;/td&gt;&lt;/tr&gt;&lt;/table&gt;</content>
  </entry>
  <entry>
    <id>urn:lj:livejournal.com:atom1:zorianazhyvka:11524</id>
    <link rel="alternate" type="text/html" href="http://zorianazhyvka.livejournal.com/11524.html"/>
    <link rel="self" type="text/xml" href="http://zorianazhyvka.livejournal.com/data/atom/?itemid=11524"/>
    <title>Казка, яку нашептав дощ</title>
    <published>2008-06-06T11:34:34Z</published>
    <updated>2008-06-06T11:34:34Z</updated>
    <category term="Моя творчість"/>
    <content type="html">Дощ любить розказувати казки. Скільки цікавинок він знає, а як оповідає прецікаво! Просто, як моя бабуся в дитинстві, чесне слово. Варто тільки прислухатися, коли він стукає у шибку…&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;1. Болото &lt;br /&gt;&lt;br /&gt;На околиці одного села, недалеко від лісу жило собі маленьке Болото. Навіть не болото, а так, болітце, комаристе мокротиння в низинці яру… Колись там тік ручай, але то було багато років тому. З часом джерела, що живили ручай замулились, бо пастухи, що випасали череду, забували їх чистити від сміття й опалого листя. &lt;br /&gt;Отак і з’явилося на світ Божий Болото.&lt;br /&gt;То було дуже сумне та самотнє Болото. Навіть не болото, а так, болітце, комаристе мокротиння в низинці яру… Мешкало в ньому десятки зо три жаб, кілька вужів. І хмарище комарів – тому навіть корови й пастухи тримались од того місця подалі. Жаби ловили комарів, вужі полювали на жаб. А ще час від часу прилітав у гості лелека – він любив і жаб, і вужів, попоїсти…&lt;br /&gt;А Болото лежало собі й дивилося в небо. Болоту дуже-дуже хотілося б мати хоч маленьку латочку непорослого ряскою плеса – тоді б небо своєю голубінню віддзеркалилось у ньому, як у люстрі. А ще Болото любило дивитись на птахів. “От би мені мати крила! – думалося йому. – Я б теж тоді полетів у небо!” Часом до нього прилітав на хвильку Вітер розказати про свої подорожі, й у ті миті невідома далина ще більше вабила бідолашне Болото.&lt;br /&gt;Проте Болото не чекало й не сподівалося, що його мрія коли-небудь здійсниться: воно бо не птах і крила в нього не виростуть, і в небо йому не полетіти.&lt;br /&gt;Одного спекотного літа небо було особливо ясне й іскристе, сірі пухкі хмари ні разу так і не сховали його в своїх кошлатих обіймах, воно щодня виблискувало блакиттю, посеред якої щодня пломеніло сонце, мандруючи від обрію й до обрію. Панувала Посуха.&lt;br /&gt;Болото тішилося, задивляючись в очі неба. Хоча самота все частіше й частіше краяла його серце. Одна за одною йшли від нього жаб’ячі родини. “Води в тебе мало! Скоро й поплавати ніде буде. Ми рушаємо до ставка. Прощавай!” То ж і лелека прилітав у гості тепер зрідка. “Самота – скоро й побалакати буде ні з ким”. &lt;br /&gt;Тільки вірний Вітер ще інколи залітав перевідати друга та трішки погомоніти.&lt;br /&gt;–	 Вітрику, друже, скажи, як воно – в небі? &lt;br /&gt;–	 Просторо! Легко! Весело! І краєвид гарний.&lt;br /&gt;–	 Ех…&lt;br /&gt;–	 Я думаю ти б теж змогло полетіти!&lt;br /&gt;–	 Я? Ні… Що ти! В мене крил немає. Та й не вмію. Я тільки лежати можу.&lt;br /&gt;–	 А раптом трапиться диво?&lt;br /&gt;–	 Диво? Що ти, друже… Хіба диво може трапитися зо мною? Я ж усього лиш маленьке, нікому не потрібне болото… Бачиш, навіть жаби мене залишили…&lt;br /&gt;–	 А ти коли-небудь просив про диво?&lt;br /&gt;–	 Я? Просив? Про диво? Кого?&lt;br /&gt;–	 Ти так часто задивляєшся в небо…&lt;br /&gt;–	 А… Що ти… Хіба можна турбувати… &lt;br /&gt;–	 Ну бувай, маю поспішати. Лечу, багато справ! Щасти!&lt;br /&gt;Отак Вітер полетів собі далі, а Болото лишилося лежати в долинці яру, дивитися у височінь.&lt;br /&gt;Одного вечора, коли сонце вже покотилося в ті далекі краї, що лежать ген за видноколом, а на чорне полотно неба ніч висипала добру жмені зірок, Болото наважилося тихенько промовити: &lt;br /&gt;–	 Володарю, Творче неба і землі… а також сонця, хмар, лісів, ставків, жаб, вужів, лелек, комарів, вітрів, боліт і всього на світі! Вибач, що відволікаю Тебе від Твоїх важливих справ… Не те, щоб я не задоволений тим, що є болотом… Правда, яке я болото? Так, болітце… Але мені б дуже хотілося трохи політати. Як птахи чи вітер. Чи хоч би комарі. Я так люблю небо! Мені дуже хочеться бути ближчим до нього. Але в мене немає крил і літати я не вмію… Мені б дуже хотілося попросити Тебе про ДИВО… &lt;br /&gt;Але далі Болото говорити не наважилося. Воно зітхнуло. Й милуючись зорями задрімало, тихенько слухаючи, як грає цвіркунячий оркестр його улюблену симфонію…&lt;br /&gt;А наступного дня, якраз у найспекотніший полудень, до нього прилетів Янгол і сказав: &lt;br /&gt;–	 Летімо!&lt;br /&gt;–	 Куди?&lt;br /&gt;–	 Як куди? Звісно, у небо…&lt;br /&gt;–	 Я не можу, я не вмію. І крил у мене нема.&lt;br /&gt;–	 То нічого. Я якраз прилетів зробити для тебе ДИВО.&lt;br /&gt;І вони полетіли. Янгол і біленька пухнаста Хмаринка.&lt;br /&gt;*** &lt;br /&gt;А Болото того дня померло. Висохло нанівець. Остання жаб’яча сім’я зібравши свої пожитки рушила в бік ставка. Потім розлізлися вужі… і розлетілись комарі… Не прилітав більше лелека. Усі забули про бідне Болото. Звісно, яке то було болото. Так собі, болітце. І тільки Вітер пролітаючи проз той яр тихенько всміхався у вуса – він бо знав, що сталося насправді.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;2. Перша травнева гроза&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;«Нічого в тебе не вийде!» - казали сусіди, коли він придбав той яр біля лісу, де колись було болото. «Вийде!» - твердо мовив чоловік. І посадив сад.&lt;br /&gt;*** &lt;br /&gt;Минуло ще три чи чотири роки.&lt;br /&gt;…Того року дощів не було чи від Вербної неділі, чи від Благовіщення. Вже більше місяця з неба не впало ні краплі, а сонце пряжило, мов улітку. Молоді яблуньки благально простягали до неба тонкі гілочки. Але небо лишалося голо-безхмарним і порожнім. «Не зацвісти нам, зітхали яблуньки… Не зацвісти…» &lt;br /&gt;Змучений садівник з болем дивився на змарнілі дерева: «Пропадуть! І роки праці – нанівець! А вони ж уже й зродили б. Уперше… Господи! Хоч би джерело якесь чи криниця – від села води не навозишся, тут же дерев із сотню. Ех…»&lt;br /&gt;*** &lt;br /&gt;Місто ще спало. У ранковому ясному небі пропливало дві хмаринки, гарні, мов китиці бузку – біла й рожева. То були Янгол і Хмарка, яка колись, колись дуже давно, була Болотом.&lt;br /&gt;-	Як гарно дивитися з висоти, як оживає світ у сонячних променях, як відступає пітьма, як тікає до свого сховку туман. Усе таке золоте, чисте, сліпуче! Я така щаслива, що можу літати в небі! Вряди годи спускатися на землю дощем – і знову злітати в височінь! Я не хотіла би бути ніким іншим!&lt;br /&gt;Ангел неуважно кивнув. Щойно Вітер нашептав йому прикру новину: пропадає молодий сад, сад, який щойно вперше зібрався цвісти. Страшна Посуха панує над краєм, перемогти яку зможе лиш Диво.&lt;br /&gt;-	… Проте інколи мені б так хотілося хоч одним оком подивитися: як там, удома? Хоча ні, тепер небо – мій дім. Але часом аж пече у душі: як там? Ми вже цілий світ облетіли! Бачили й океан, і пустелю, й холодне крижане царство. Бачили високі гори, за які так зручно зачепитися й подрімати. Бачили різні людські міста й села… Гарно жити в небі. Та інколи я згадую рідний яр і думаю: як там?&lt;br /&gt;-	Там тепер сад, - мовив Янгол.&lt;br /&gt;-	Сад?&lt;br /&gt;-	Яблуневий сад.&lt;br /&gt;-	О! А чи могли б ми полетіти туди, до мого яру? Я так люблю дивитися, як яблуні квітнуть! Зараз травень – пора цвітіння. Летімо! – вигукнула радісна Хмарка.&lt;br /&gt;Їх підхопив на крило давній друг Вітер і вони полинули за місто.&lt;br /&gt;*** &lt;br /&gt;-	Вони не цвітуть… Й узагалі, як не по-весняному тут похмуро… - вражено прошепотіла Хмарка.&lt;br /&gt;-	Тут уже понад місяць не було дощу. Ні крапки, - мовив Вітер і прудко побіг у важливих справах, такий він, не посидючий, не може на одному місці встояти ні на хвильку.&lt;br /&gt;-	Місяць ні крапки… Тобто сад загине? – Хмарка звела погляд на Янгола.&lt;br /&gt;-	Та тут цього року в усьому краї буде неврожай, Посуха ж. Й озимина – в’яне, і ярина не сходить, і городина… Посуха… - нехотя проказав Янгол.&lt;br /&gt;-	І сад загине? – знову перепитала Хмарка.&lt;br /&gt;-	І сад цей також загине – Посуха обрала його собі за найбільш ласий шматочок і так просто не відступить.&lt;br /&gt;-	Бідні молоді деревця! – щиро зітхнула Хмарка. – Не зацвітуть… Ніколи… А якщо я впаду на сад дощем? Поллю їх, напою, а потім полечу далі?&lt;br /&gt;Янгол скрушно похитав головою:&lt;br /&gt;-	Все одно пропадуть…&lt;br /&gt;-	І немає на те рятунку?&lt;br /&gt;-	Потрібне диво… &lt;br /&gt;-	Диво? Усього лиш? Диво – це ж так просто! Попросімо про диво Творця! – аж засміялася Хмарка.&lt;br /&gt;Янгол сумно подивився на вмираючий сад, на пов’ялі вигорілі поля, потім глянув на Хмарку.&lt;br /&gt;-	Часто Богові для того, щоби вчинити диво, потрібні помічники.&lt;br /&gt;-	Помічники… Богові…  - задумалася Хмарка. – Слухай, а я, я можу стати Божим помічником? Я так хочу врятувати цей сад! - щиро вигукнула вона. – Що для того слід зробити?&lt;br /&gt;-	Віддати іншому найцінніше, найдорожче, - прошепотів Янгол. – Бути Божим помічником – не легко, адже це означає бути схожим на Бога, який дарує життя…&lt;br /&gt;*** &lt;br /&gt;Десь після полудня небо над селом заполонили хмари. Вони підлітали одна за одною, бралися за руки й шикувалися стрункими лавами у височині. Врешті хмарине військо приготувалося до бою з Посухою. Вогненний сигнал до бою - блискавка. Вдарили в литаври - грім.&lt;br /&gt;Почалася гроза.&lt;br /&gt;Дощ лив і лив. Рясні потоки падали на спраглу землю. Земля оживала – трави й дерева дякували Богові за довгожданий дощ. Навіть люди й ті вряди годи шепотіли: «Слава Господу, змилувався над нами…»&lt;br /&gt;Коли напоєна земля прошепотіла: «Дякую!», знову пролунав грім – то був сигнал: «Відбій!» За годинку всі хмари знову розлетілися й привечірнє сонце обдарувала небеса веселкою, а сотні малих сонечок засяяли на мокрій траві та листі. &lt;br /&gt;Всі хмари й хмаринки знову розлетілись у височині… Окрім однієї Хмарки.&lt;br /&gt;*** &lt;br /&gt;Наступного ранку після першої травневої грози, такої довгожданої, коли садівник прийшов до свого саду, на нього чекало диво. Два дива. По-перше, сад зацвів. Ніби ангели Божі скинули на землю свої сніжні пухнасті пера чи рожевобока світанкова хмарка лягла на траву перепочити. А по-друге, посеред саду забило джерело. Веселе дзвінкоголосе Джерельце бігло по схилу до низинки яру й далі клало собі шлях до річки. «Я можу викопати копанку! І так матиму воду для саду,» - зраділо промовив чоловік. &lt;br /&gt;*** &lt;br /&gt;-	Ти більше не полетиш, - співчутливо мовив Вітер.&lt;br /&gt;-	Не полечу… Зате я віддзеркалюватиму небо. Я ніколи його не забуду, воно навіки в моєму серці! – мовило Джерельце.&lt;br /&gt;-	І в твоїх очах, - додав Янгол.&lt;br /&gt;-	Але ти ризикуєш… Чоловік забуде доглядати за копанкою та криничкою, й ти замулишся. А потім замість копанки стане болото. Не боїшся?&lt;br /&gt;Джерельце засміялося:&lt;br /&gt;-	Не боюся! Тепер я знаю, що коли дуже кепсько чи самотньо, чи сумно – можна попросити про диво. Бог почує! Та попросити – не хитра штука. Важливо й самому навчитися творити дива, бути Божим помічником! &lt;br /&gt;Вітер, хвильку погойдавшись на розквітлих яблуневих вітах, знову майнув у своїх важливих справах. Привітно махнувши крилом, зринув у височінь Янгол. У траві сюрчали коники, якийсь пташок виводив на старій вербі біля дороги радісні трелі. Цвіли й духмяніли яблуні. Весело дзюркотіло Джерельце, в його чистих водах, наче в люстерку, віддзеркалювалося небо, ясне, мов Божі очі.</content>
  </entry>
  <entry>
    <id>urn:lj:livejournal.com:atom1:zorianazhyvka:11490</id>
    <link rel="alternate" type="text/html" href="http://zorianazhyvka.livejournal.com/11490.html"/>
    <link rel="self" type="text/xml" href="http://zorianazhyvka.livejournal.com/data/atom/?itemid=11490"/>
    <title>Опитування</title>
    <published>2008-06-03T10:54:18Z</published>
    <updated>2008-06-03T10:54:18Z</updated>
    <category term="Опитування"/>
    <content type="html">ОПИТУВАННЯ&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Вже два роки я працюю в царині художньої релігійної літератури для дітей. Вже побачили світ 3 книжки, ще 5 готуються до друку. &lt;br /&gt;А тепер ВАЖЛИВЕ ЗАПИТАННЯ для батьків (хресних батьків), вчителів, вихователів, християнських служителів (учителів недільних шкіл, катехитів, священиків, керівників гуртків тощо):&lt;br /&gt;ЯКИХ ЩЕ ХУДОЖНІХ КНИЖОК ДЛЯ ДИТЯЧОГО Й РОДИННОГО ЧИТАННЯ ВАМ НЕ ВИСТАЧАЄ? Які теми чи жанри не охоплені, а в них є нагальна потреба? &lt;br /&gt;&lt;br /&gt;(До 2010 року побачать світ такі дитячі книжки (збірники й антології), над якими я працювала з 2006 року й працюю нині:&lt;br /&gt;* кілька різдвяних книжок (серія «Різдвяна антологія»);&lt;br /&gt;* великодня книжка (можливо 2-3 книжки);&lt;br /&gt;* збірники до свята «День святого Миколая» (дві книжки прози, п’єси та сценарії, вірші та декламації);&lt;br /&gt;* Богородична проза – український легендарій;&lt;br /&gt;* «ангельські» казки, оповідання;&lt;br /&gt;* збірник різнотематичних християнських казок (для дітей 8-13 років).&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Чого ЩЕ не вистачає?</content>
  </entry>
  <entry>
    <id>urn:lj:livejournal.com:atom1:zorianazhyvka:11208</id>
    <link rel="alternate" type="text/html" href="http://zorianazhyvka.livejournal.com/11208.html"/>
    <link rel="self" type="text/xml" href="http://zorianazhyvka.livejournal.com/data/atom/?itemid=11208"/>
    <title>МОЇ ТВОРЧІ ПРОЕКТИ: ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ + НОВІ ТВОРЧІ ОГОЛОШЕННЯ</title>
    <published>2008-06-03T10:42:53Z</published>
    <updated>2008-06-03T10:42:53Z</updated>
    <category term="Творче оголошення"/>
    <category term="Книжки для дітей"/>
    <category term="Мої проекти"/>
    <category term="Писати прозу"/>
    <content type="html">МОЇ ТВОРЧІ ПРОЕКТИ: ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ + НОВІ ТВОРЧІ ОГОЛОШЕННЯ &lt;br /&gt;&lt;br /&gt;1. МОЇ ТВОРЧІ ПРОЕКТИ – ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Час плине, плине… і врешті приходить пора підбивати підсумки.&lt;br /&gt;Близько року я працювала над кількома проектами:&lt;br /&gt;Великодня проза українських письменників;&lt;br /&gt;Богородичні легенди в літературній обробці українських письменників;&lt;br /&gt;збірник християнських казок сучасних українських авторів.&lt;br /&gt;За кілька днів усі три рукописи буде здано й почнеться подальша «видавнича робота», яка перетворить течки з текстами на книжки.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Можу з честю й величезною радістю зазначити, що всі три проекти виявилися успішними й благословенними – жоден не довелося кидати через брак матеріалу.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Працюючи в бібліотеках, я методом «піди туди не знаю куди»: тобто переглядаючи навмання каталог і переглядаючи з півсотні видань, відшукала цікаві Великодні оповідання й кілька творів Маріїнської тематики – вони були не заслужено забуті й варті того, щоб повернутися до читача.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Хоча Великдень не настільки «літературне» свято, як Різдво, але все ж у доробку українських письменників є достатньо Великодніх творів. щоб зібрати книжку.&lt;br /&gt;Тематично великодні твори українських письменників можна поділити на такі групи, умовно, звісно :&lt;br /&gt;* очікування Великодня, духовна підготовка до свята, покаяння, прощення (вороги помирилися, сварки припинилися);&lt;br /&gt;* Вхід Господній у Єрусалим – церковне свято;&lt;br /&gt;* Вербна неділя – народне свято;&lt;br /&gt;* Євангельські події Страсного Тижня (закінчуються Великоднем);&lt;br /&gt;* церковне, храмове переживання Страсного тижня;&lt;br /&gt;* побутове підготування до Великодня: прибирання, готування пасок, крашанок-писанок;&lt;br /&gt;* окремо існує ряд творів про писанку;&lt;br /&gt;* паралелізм між оживанням природи навесні й Воскресінням Христовим;&lt;br /&gt;* оживання (воскресіння людської) душі, навернення грішника в час Воскресіння Христового; оживання віри в тих. хто її втратив;&lt;br /&gt;* святкове богослужіння;&lt;br /&gt;* переживання величі та врочистості Великодньої ночі;&lt;br /&gt;* освячення великоднього кошика та сімейна трапеза-розговини; &lt;br /&gt;* родинні історії події, яких відбувалися на Великдень;&lt;br /&gt;* великодні ігри та забави.&lt;br /&gt;Тобто оповідання й нариси групуються таким чином:&lt;br /&gt;* духовно-релігійне переживання свята;&lt;br /&gt;* церковне переживання свята;&lt;br /&gt;* народне святкування.&lt;br /&gt;Казки, звісно, більш оригінальні та несподівані. &lt;br /&gt;Легенди групуються довкола образу писанки та флористичних мотивів.&lt;br /&gt;З сучасних авторів свої оповідання, казки та замальовки про Великдень надали мені особисто (електронкою): Г. Маніва, О.Лущевська, Ю.Смаль, Т.Полубко, Л.Юрченко, З. Мензатюк, Р. Лиша. Щиро дякую їм за це.&lt;br /&gt;Як розвиватиметься цей тематичний жанр надалі – покаже час.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Богородичний збірник ще рік тому щиро та посутньо підтримали З. Мензатюк і Г. Маніва, без них мій задум не вдався б.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Але особливо цікавою і напруженою була робота над збірником християнських казок. Якщо попередні книжки належали до типу «тематичних антологій», в роботі над якими я вже мала певний досвід, адже вже вийшли дві різдвяні книжки (третя вийде восени), був святомиколаївський збірник, то це видання буде унікальним.&lt;br /&gt;Спершу була мрія: є жанр, є міжнародна літературна традиція, представлена авторами світового рівня (Г.-К. Андерсен, С. Лагерлеф, З. Топеліус, Дж. Макдональд, К. С. Люїс, Е.Гоудж тощо)… і є український вакуум. &lt;br /&gt;Загалом твори такого жанру можна згрупувати так: &lt;br /&gt;1. Етична притча на якусь із тем актуальних для християнського життя чи моралі (про чесноти – терпіння, мудрість, радість тощо, гріхи – гордість, лінь, заздрість і їхню згубність, про покаяння і прощення, про плекання плодів Духа у серці, про перемогу над гріхом і подібне). &lt;br /&gt;2. Переказ-очуднення відомих Євангельських притч і сюжетів: історія Загубленої Овечки від імені цієї овечки (історія Пшеничного Зерня, Гірчичного Зерня, Виноградної Галузки, Загубленої Драхми тощо); Вхід Господній у Єрусалим від імені Віслюка, Пальми, Дороги тощо. &lt;br /&gt;3. Катехитичні притчі-ілюстрації: що таке віра, молитва, гріх, святість, покаяння-навернення, духовне життя, боротьба з «ветхою людиною», зростання в Бозі.&lt;br /&gt;4. Символьні притчі-параболи, побудовані на використанні архетипічних понять, важливих для християнського світогляду: Дорога (вузький шлях, життя – як шлях, Христос – істинний шлях тощо), Дерево, Гора, Повернення, Царство, Жертва, Хліб, Вода, Небо та ряд ін.. &lt;br /&gt;Звісно, це схема, а кожен твір живий, особливий навіть в одного автора, тим більш – у різних авторів. &lt;br /&gt;Потрібно було наважитися «спровокувати літературний процес» - зібрати групу однодумців і заохотити писати (спробувати писати) в жанрі християнської казки. Довший час, десь біля року, справа майже не рухалася з місця, проте потім враз, ніби впала стіна – з’явилися й охочі автори, й гарні тексти. (З деким із письменників-християн я познайомила й через Інтернет – за творчими оголошеннями в ЖЖ і на сайті «Для Тебя»).&lt;br /&gt;Так, як в Україні в багатьох школах є предмет «Християнська етика» в кінці збірника буде невеликий методичний додаток для вчителів з планом уроку за кожною з казок. Цю ідею я виношувала, читаючи навесні курс лекцій «Література для дітей у християнському вихованні» для студентів Педагогічних Курсів на замовлення Православного Педагогічного Товариства (м.Київ). &lt;br /&gt;Я виразно пам’ятаю, як мені довелося готувати матеріал до заняття «Українська християнська література для дітей і родини». Це був найбільш некомфортний момент за всю загалом дуже приємну роботу викладача. Лекцію я почала тоді зі слів: «Вибачте, що розкажу Вам так мало, української християнської літератури для дітей майже немає, а те що й було створено до війни чи в діаспорі не доступне широкому читацькому загалу…» Мені полегшало, коли (вже на заліку) я могла сказати: «Обіцяю вам за рік кілька нових гарних книжок – нові цікаві твори від сучасних талановитих авторів». Сподіваюся, все буде гаразд і я дотримаю слова.&lt;br /&gt;Отже моя щира подяка таким авторам, як Зірка Мензатюк, Олена Мікула, Галина Маніва, Микола Мучинський, Гавріела Шапіро, Марія Кругляк-Кіпрова, Вздульська Валентина, Христина Дорожовець, Оксана Лущевська, Ольга Грєбєнщікова, Олеся Білоус, Валентина Дячук, Юлія Дмитренко. Особливо дякую Миколі Мучинському, Гавріелі Шапіто, Вздульській Валентині, Христині Дорожовець, Оксані Лущевській за ексклюзивні твори, написані саме до цього збірника – нехай благословить Бог натхненням і наснагою на дальшу творчу працю.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Усі ці книжки побачать світ десь тільки за рік… але все ж великий пласт роботи зроблено. Далі чаклує художник, потім верстальник і друкарня. Головне – ТЕКСТИ – вже є.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;2. ТВОРЧЕ ОГОЛОШЕННЯ: ПРОЕКТИ НАД, ЯКИМИ Я ПРАЦЮЮ НИНІ&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Збірник казок про зиму й ангелів «Сніжнокрилі ангели»&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Теми:&lt;br /&gt;Свято Архистратига Михаїла і всього воїнства небесного;&lt;br /&gt;Казка про сніг, про морозяні візерунки, зимові забави тощо;&lt;br /&gt;Про янголят із почту св. Миколая;&lt;br /&gt;Про ангела-охоронителя;&lt;br /&gt;Про ангела, що приносить дитячі сни (або спогади про дитинство);&lt;br /&gt;Різдвяна казка;&lt;br /&gt;Новорічна казка;&lt;br /&gt;Про іграшкового, порцелянового, намальованого тощо янгола;&lt;br /&gt;Інші зимові свята (Водохреще, Стрітення тощо);&lt;br /&gt;Про кінець зими, танення снігу, перші квіти тощо.&lt;br /&gt;Масляна й початок Великого Посту.&lt;br /&gt;Квітучий «сніг» - цвітіння садків.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Жанр: казка, оповідання про чудо, лірична мініатюра, візія (сон), легенда.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Аудиторія: 8-10 років.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Обсяг: від кількох речень до 12 тис. зн.&lt;br /&gt;Від одного автора можу взяти до 3 текстів, присилати можна більше.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Обов’язкова умова: в творі повинні бути ЗИМА (чи зимові образи, окрім цвітіння садків, де «сніг» є метафорою) + Ангели (не обов’язково в якості головного персонажа).&lt;br /&gt;Чекаю до 10 жовтня.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;«Помічники святого Миколая»&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;оповідання, казки, легенди про святого Миколая, нариси про дитяче свято, про Микільські церкви України тощо&lt;br /&gt;Тексти приймаю до 10 жовтня&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;«Перед Божими яслами»: легенди українських письменників &lt;br /&gt;(третій і завершальний том, тритомового зібрання прози українських авторів у серії «Різдвяна антологія»)&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;авторські легенди на різдвяну тематику;&lt;br /&gt;авторські обробки народних легенд, євангельських, апокрифічних сюжетів;&lt;br /&gt;оповідання, що містять вставні легенди;&lt;br /&gt;легенди про вертеп або колядки;&lt;br /&gt;«оповідання про різдвяні чудеса» або візії («оповідання про сни») стилізовані під легендову ритміку оповіді.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;До кінця вересня (рукопис здаю восени. ще є до «лімітованого обсягу» трохи більше ніж пів а.а. – можу вставити ще 3-4 невеликих твори, долучайтеся).&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;3. ЗАПИТАННЯ:&lt;br /&gt;До 2010 року побачать світ такі дитячі книжки (збірники й антології), над якими я працювала з 2006 року й працюю нині:&lt;br /&gt;* кілька різдвяних книжок (серія «Різдвяна антологія»);&lt;br /&gt;* великодня книжка (можливо 2-3 книжки);&lt;br /&gt;* збірники до свята «День святого Миколая» (дві книжки прози, п’єси та сценарії, вірші та декламації);&lt;br /&gt;* Богородична проза – український легендарій;&lt;br /&gt;* «ангельські» казки, оповідання;&lt;br /&gt;* збірник різнотематичних християнських казок (для дітей 8-13 років).&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;А тепер ВАЖЛИВЕ ЗАПИТАННЯ для батьків, вчителів, дитячих служителів:&lt;br /&gt;ЯКИХ ЩЕ ХУДОЖНІХ КНИЖОК ДЛЯ ДИТЯЧОГО Й РОДИННОГО ЧИТАННЯ ВАМ НЕ ВИСТАЧАЄ? Які ще теми чи жанри не охоплені, а в них є нагальна потреба? &lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Прошу, подумайте й напишіть мені!&lt;br /&gt;Сміливо надсилайте Ваші пропозиції – можливо саме «книжка Вашої мрії» буде наступною в цьому переліку.</content>
  </entry>
  <entry>
    <id>urn:lj:livejournal.com:atom1:zorianazhyvka:10822</id>
    <link rel="alternate" type="text/html" href="http://zorianazhyvka.livejournal.com/10822.html"/>
    <link rel="self" type="text/xml" href="http://zorianazhyvka.livejournal.com/data/atom/?itemid=10822"/>
    <title>Христос воскрес воістину!</title>
    <published>2008-04-28T16:08:36Z</published>
    <updated>2008-04-28T16:08:36Z</updated>
    <category term="свято!!!"/>
    <content type="html">Дякую за поздоровлення!&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;На віншування "Христос Воскрес!" відповідаю щиро: "Воістину воскрес!", і від усієї душі бажаю:  &lt;br /&gt;Миру у Ваші серця, миру, злагоди та любові у Ваші родини!&lt;br /&gt;Радості святої, яка золотим промінням осяватиме будні, коли свято минеться!&lt;br /&gt;Добра й істини, що проростатимуть у душі попри всі перешкоди й тривоги!&lt;br /&gt;І віри, яка не лише рухає гори, але пам"ятає про сонце навіть дощового ранку!&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Як розквітли білим цвітом сади, як пахтить бузок і черемха, як сонячними клубочками розсипалися у траві кульбабки, так хай весна Боже наповнить і наші серця!&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Як втекла ніч і не лишилося за нею сліду, так хай тікає все зле й лихе від наших душ і осель, а Бог воскресне!&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;ХРИСТОС ВОСКРЕС!!!!</content>
  </entry>
  <entry>
    <id>urn:lj:livejournal.com:atom1:zorianazhyvka:10646</id>
    <link rel="alternate" type="text/html" href="http://zorianazhyvka.livejournal.com/10646.html"/>
    <link rel="self" type="text/xml" href="http://zorianazhyvka.livejournal.com/data/atom/?itemid=10646"/>
    <title>Літературний конкурс від ГАК</title>
    <published>2008-04-22T16:47:42Z</published>
    <updated>2008-04-22T16:51:51Z</updated>
    <category term="Літературні конкурси"/>
    <content type="html">ПРОЕКТ: "КУЛЬТУРНІ ГЕРОЇ"&lt;br /&gt;&lt;a href="http://www.gak.com.ua/competitions/13"&gt;http://www.gak.com.ua/competitions/13&lt;/a&gt;&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;&lt;a name="cutid1"&gt;&lt;/a&gt; &lt;br /&gt;Експериментальний проект, що має на меті створити своєрідну антологію-галерею культурних героїв, яких ми можемо назвати “нашими”. Принаймні – перелічити, та артикулювати їх сьогоднішній статус в системі уявних координат, висловити власну думку щодо розуміння їх особистості та ролі у світовій історії. &lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Умови:&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;1.Основна вимога: твір, залучений до проекту, повинен бути про особистість, яка, на вашу думку, належить до українських "культурних героїів". &lt;br /&gt;&lt;br /&gt;2. До участі допускаються твори, в яких тема розкрита з точки зору сучасної людини, що непідвладна пострадянському та постколоніальному дискурсам. &lt;br /&gt;&lt;br /&gt;3. Кількість славнозвісних постатей в одному творі не обмежена, з умовою, що одна з них є ключовою.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;4. Допускаємо випадки дублювання видатних особистостей. Та все ж прохання не забувати, що, окрім літератури, є інші сфери діяльності, в яких наші співвітчизники себе проявили.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;5.Для поетів - жодних жанрових обмежень, крім зазначених у пункті 7.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;6.Для прозаїків . жодних жанрових обмежень, крім зазначених у пункті 7.&lt;br /&gt;Не більше 4 000 знаків.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;7. До проекту не приймаються пафосні оди!&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;8. Якщо твір уже розміщений на сайті, прохання до автора розмістити ще раз твір чи посилання на нього з відповідною позначкою.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;9. Твори присилати з позначкою “Культурний герой”.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;10. Відповідальні за рецензування та контроль за проектом: Жан (повний список буде пізніше).&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;11. Проект триває 2 місяці - з 17.03.2008 по 17.05.2008&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;12. Якщо набереться достатня кількість цікавого матеріалу - то потрапить, принаймні, до гіківського альманаху -2008.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;</content>
  </entry>
  <entry>
    <id>urn:lj:livejournal.com:atom1:zorianazhyvka:10450</id>
    <link rel="alternate" type="text/html" href="http://zorianazhyvka.livejournal.com/10450.html"/>
    <link rel="self" type="text/xml" href="http://zorianazhyvka.livejournal.com/data/atom/?itemid=10450"/>
    <title>Конкурс україномовних поетичних творів "Музика серця".</title>
    <published>2008-04-22T16:34:38Z</published>
    <updated>2008-04-22T16:34:38Z</updated>
    <category term="Літературні конкурси"/>
    <content type="html">&lt;a href="http://glosa.com.ua/node/1148"&gt;http://glosa.com.ua/node/1148&lt;/a&gt;&lt;br /&gt;   Весна сприяє відновленню, посиленню і розвитку сильних, яскравих і прекрасних почуттів. Лід, що за зиму накопичується в душі і на серці, тане і все видається зеленим, ніжним, ідеальним. Де ж найкраще виразитися цим почуттям як не в поезії? &lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Жанрове спрямування творів: лірика в будь-якому поетичному прояві (вірш, білий вірш, верлібр, сонет і т. д.).&lt;br /&gt;Кількість присланих творів від одного автора не може перевищувати 3-ох. Кількість рядків у вірші не повинна бути меншою 16-ти (не менше 4-ох класичних строф). &lt;br /&gt;На конкурс приймаються твори до того не публіковані на Glosi. Останній термін подачі матеріалів - 1 липня 2008 року.&lt;br /&gt;Твори оцінюватиме журі (RC, Crimson, Mracoris), а також читачі. Пам'ятайте!!! Чим активнішим буде читацьке голосування, тим об'єктивнішими будуть результати конкурсу.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;   Автори трьох найкращих робіт будуть нагороджені грошовими преміями:&lt;br /&gt;1 місце - 100 грн.&lt;br /&gt;2 місце - 75 грн.&lt;br /&gt;3 місце - 50 грн.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;  Також серед читачів буде визначений "найактивніший читач" (найбільша кількість рецензій та коментарів), який одержить заохочувальний подарунок.</content>
  </entry>
  <entry>
    <id>urn:lj:livejournal.com:atom1:zorianazhyvka:10035</id>
    <link rel="alternate" type="text/html" href="http://zorianazhyvka.livejournal.com/10035.html"/>
    <link rel="self" type="text/xml" href="http://zorianazhyvka.livejournal.com/data/atom/?itemid=10035"/>
    <title>Ангели знову прилітають</title>
    <published>2008-04-22T16:09:30Z</published>
    <updated>2008-04-22T16:09:30Z</updated>
    <category term="ангели"/>
    <content type="html">Дуже люблю ангеликів - іграшкових, порцелянових, літературних...&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Ось симпатична колекція ангелів-ляльок&lt;br /&gt;&lt;a href="http://dolls.mirus.ru/"&gt;http://dolls.mirus.ru/&lt;/a&gt;</content>
  </entry>
  <entry>
    <id>urn:lj:livejournal.com:atom1:zorianazhyvka:9729</id>
    <link rel="alternate" type="text/html" href="http://zorianazhyvka.livejournal.com/9729.html"/>
    <link rel="self" type="text/xml" href="http://zorianazhyvka.livejournal.com/data/atom/?itemid=9729"/>
    <title>Всеукраїнський фестиваль сучасної української літератури  "Просто так"</title>
    <published>2008-04-22T14:57:38Z</published>
    <updated>2008-04-22T15:11:17Z</updated>
    <category term="Літературні конкурси"/>
    <content type="html">&lt;a href="http://litfest.org.ua/"&gt;http://litfest.org.ua/&lt;/a&gt;&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;"Просто так" - Всеукраїнський фестиваль сучасної української літератури, який проходить в одному із найдревніших міст України - Коростені. &lt;br /&gt;        Назва фестивалю відображає його сутність: це - не політичний, не комерційний захід, який не ставить собі за мету пропаганду якихось певних імен чи брендів. "Просто так" - це фестиваль, який доводить: сучасна українська література не просто існує, а живе повноцінним життям, в якому є місце і для "маститих зубрів" від літератури, і для початківців. &lt;br /&gt;        Фестиваль проводиться під патронатом Національної спілки письменників України і міського голови Коростеня, та складається із двох частин: конкурсної, яка проходить заочно, аби відібрати для виступів на фестивалі найкращі з надісланих творів, оптимізувати час виступів; і заключної, яка триває один день і на якій автори, чиї твори журі відібрало для виступів, читають свої твори зі сцени самі або запрошують для цього акторів. Обов'язковою є особиста присутність авторів на заключній частині фестивалю і їх поява на сцені. &lt;br /&gt;        Оскільки "Просто так" - це фестиваль сучасної літератури, автори повинні надсилати на розгляд журі твори, які написані не пізніше, ніж за два роки до початку фінальної частини фестивалю.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Як сати учасником&lt;br /&gt;&lt;a name="cutid1"&gt;&lt;/a&gt; &lt;br /&gt;Крок 1. Знайомство з фестивалем. Прочитати Положення "Про щорічний Всеукраїнський фестиваль сучасної української літератури "Просто так" і заповнити заявку учасника &lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Крок 2. Конкурсна частина. До 10 травня 2008 року надіслати Дирекції фестивалю (на поштову адресу - Київ-1, а/с-337, або на електронну адресу - litfest08@ukr.net) конкурсний літературний твір (або уривок з твору) та інформацію про своє прізвище, ім'я та по батькові, місце проживання, місце роботи, контактний телефон або електронну адресу подати свої контакти та перелік своїх кращих публікацій. &lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Один автор може представити подати на конкурс один твір (або уривок з твору) обсягом до 7 сторінок формату А-4 кеглю 14 - для прозових творів і до 4 таких же сторінок - для поетичних творів. &lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Твори мають бути написані не пізніше, ніж за два роки до початку фінальної частини фестивалю. &lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Крок 3. Фінальна частина відбудеться 17 травня 2008 року у Коростені. У разі, якщо Ваш твір відібрано у ході конкурсної частини, Дирекція фестивалю запросить Вас на фінальну частину фестивалю, яка цього року проводиться 17 травня у місті Коростені. (Киян і жителів Київщини о 8.00 ранку 17 травня на Європейській площі чекатимуть автобуси. Усі інші фіналісти мають добиратися до Коростеня самостійно). &lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Учасник повинен особисто бути присутнім на фінальній частині фестивалю. &lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Під час проведення заключної частини фестивалю - забезпечити синхронний переклад конкурсних літературних творів, якщо вони написані іншою крім української та російської мовою. &lt;br /&gt;&lt;br /&gt;В разі участі у фестивалі під літературним псевдонімом - надати журі фотокопію свого паспорту (оригінал - для огляду), аби журі фестивалю знало прізвище та ім'я учасника . &lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Переможці визначаються у номінаціях: &lt;br /&gt;- кращий поетичний твір (чи уривок), &lt;br /&gt;- кращий прозовий твір (чи уривок), &lt;br /&gt;- кращий гумористичний твір (чи уривок), &lt;br /&gt;- кращий твір (чи уривок) у жанрі літературної критики, &lt;br /&gt;- кращий твір для дітей та окрема номінація - твори дітей віком до 16 років. &lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Перша премія за кращий твір у кожній номінації становить 1 000 грн, друга - по 500 грн у кожній номінації, третя - по 250 грн. &lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Гран-прі фестивалю: за найкращий твір фестивалю, незалежно від номінації, - 2 000 грн і ноутбук фірми "DiaWest".(У випадку залучення нових спонсорів преміальний фонд буде збільшено). &lt;br /&gt;&lt;br /&gt;</content>
  </entry>
  <entry>
    <id>urn:lj:livejournal.com:atom1:zorianazhyvka:9664</id>
    <link rel="alternate" type="text/html" href="http://zorianazhyvka.livejournal.com/9664.html"/>
    <link rel="self" type="text/xml" href="http://zorianazhyvka.livejournal.com/data/atom/?itemid=9664"/>
    <title>Стартує конкурс імені М.Рильського</title>
    <published>2008-04-22T14:47:13Z</published>
    <updated>2008-04-22T16:06:54Z</updated>
    <category term="Літературні конкурси"/>
    <content type="html">Поки хворіла, дістала від подруги оголошення про літконкурс:&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Лірики, нагостріть пера! Стартує конкурс імені М.Рильського! &lt;br /&gt;  &lt;br /&gt;Лірики всієї країни мають шанс довірити свої поетичні рими компетентному журі. З 10 квітня по 31 серпня оголошено другий конкурс імені Максима Рильського “Поетичний вернісаж “Троянди й виноград”. Вік учасників не обмежений.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Потрібно просто надіслати свій творчий доробок у Київський літературно-меморіальний музей Максима Рильського. Це може бути один або кілька друкованих творів загальним обсягом не більше ста рядків. Учасники також мають назвати поетичний жанр свого твору.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Переможців визначать у трьох номінаціях: лірика патріотична, пейзажна та інтимна. Усі лауреати в Києві на урочистій церемонії з концертною програмою зачитають свої твори, одержать іменні дипломи та призи.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Найкращих визначатимуть онук і тезка відомого поета Максим Рильський, поети Іван Драч, Микола Луків та Борис Олійник.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Борис Олійник, поет: "При нормальному відчутті ритму можна імітувати поезію, але ви знаєте, що ремесло можна набути, а талант є талант. Ми певні, що тут до нас прийдуть і зголосяться таланти, і ми будемо радіти їм". &lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Учасники можуть надсилати свої роботи в друкованому вигляді у конверті за адресою: 03039, Київ—39, вул. М. Рильського, 7, Київський літературно-меморіальний музей ім. М. Т. Рильського.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;&lt;a href="http://www.dt.ua/3000/3680/53054/"&gt;http://www.dt.ua/3000/3680/53054/&lt;/a&gt;</content>
  </entry>
  <entry>
    <id>urn:lj:livejournal.com:atom1:zorianazhyvka:9335</id>
    <link rel="alternate" type="text/html" href="http://zorianazhyvka.livejournal.com/9335.html"/>
    <link rel="self" type="text/xml" href="http://zorianazhyvka.livejournal.com/data/atom/?itemid=9335"/>
    <title>ЗОЛОТИЙ ЛЕЛЕКА: підсумки 2007, умови на 2008</title>
    <published>2008-04-05T19:58:07Z</published>
    <updated>2008-04-05T20:02:42Z</updated>
    <category term="Творче оголошення"/>
    <category term="Книжки для дітей"/>
    <category term="Літературні конкурси"/>
    <category term="Писати прозу"/>
    <content type="html">2 квітня стартував ІІ конкурс «Золотий Лелека».&lt;br /&gt;Вся інформація про нього на сайті видавництва:&lt;br /&gt;&lt;a href="http://grani-t.com.ua/ukr/projects/"&gt;http://grani-t.com.ua/ukr/projects/&lt;/a&gt; &lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Рукописи приймаються до 31 жовтня 2008 року. Результати будуть оголошені у лютому 2009 року.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Адреса для надсилання&lt;br /&gt;На конкурс "Золотий лелека".&lt;br /&gt;Абонентська скринька № 215.&lt;br /&gt;м.Київ – 11.&lt;br /&gt;01011&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Умови конкурсу на 2008 рік:&lt;br /&gt; &lt;a name="cutid1"&gt;&lt;/a&gt; &lt;br /&gt;&lt;br /&gt;На здобуття Премій висуваються оригінальні прозові твори, написані українською мовою, які раніше не друкувалися (оприлюднювалися). &lt;br /&gt;Для участі в конкурсі необхідно вислати друкопис тексту, підписаний псевдонімом.&lt;br /&gt;В окремому конверті, підписаному тим же псевдонімом і вкладеному до теки з друкописом, повинно бути вказане справжнє ім’я, прізвище, домашня адреса, телефон та заява про участь у конкурсі.&lt;br /&gt;Премії присуджуються у трьох номінаціях за віком читачів-адресатів: &lt;br /&gt;прозові твори для дітей – молодшого шкільного віку;&lt;br /&gt;прозові твори для дітей – середнього шкільного віку;&lt;br /&gt;прозові твори для дітей – старшого шкільного віку.&lt;br /&gt;Твори мають бути надруковані на друкарській машинці або комп’ютері &lt;br /&gt;у 1,5 інтервали &lt;br /&gt;для комп’ютерного набору: Times New Roman, 14 кегль. &lt;br /&gt;Загальний обсяг творів від 100 друкованих сторінок формату А4.&lt;br /&gt;Премії присуджуються кожній номінації:&lt;br /&gt;Перша Премія – 5 000 гривень кожна,&lt;br /&gt;Друга Премія – 3 000 гривень кожна,&lt;br /&gt;Третя Премія – 1 000 гривень кожна. &lt;br /&gt;Оргкомітет зберігає анонімність авторів до церемонії нагородження.&lt;br /&gt;Попереднє оцінювання творів здійснюють експерти. Експерти відповідно до покладених на них завдань відбирають кращі твори конкурсу і рекомендують їх на оцінювання Журі. Рішення Журі про висунення творів на здобуття Премії приймається таємним голосуванням простою більшістю голосів присутніх на засіданні членів Журі.&lt;br /&gt;На здобуття Премій можуть бути висунуті твори окремих авторів і творчих&lt;br /&gt;колективів у складі не більше ніж п’ять осіб. Не допускається включення до складу&lt;br /&gt;претендентів осіб, які виконували адміністративні, організаторські чи консультаційні&lt;br /&gt;функції при проведенні конкурсу.&lt;br /&gt;Кращі прозові твори, надіслані на конкурс, будуть видані книжками у видавництві “Грані-Т”, відповідно укладених угод з авторами.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Переможці 2007 року&lt;br /&gt; &lt;a name="cutid2"&gt;&lt;/a&gt; &lt;br /&gt;За даними організаторів – видавництва «Грані-Т» - було розглянуто біля 1000 рукописів, надісланих на конкурс.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Лауреати конкурсу у номінації «Авторська казка»:&lt;br /&gt;І ПРЕМІЯ Надія Симчич за збірку казок «Казки про нечисту силу» (м. Київ);&lt;br /&gt;ІІ ПРЕМІЯ Ніна Воскресенська за збірку казок «Руда ворона» (м. Київ);&lt;br /&gt;ІІ ПРЕМІЯ Ніна Жмурикова за збірку казок «Чарівна сопілка» (м. Хмельницький);&lt;br /&gt;ІІІ ПРЕМІЯ Володимир Читай за збірку казок «Правдиві історії Чарівного лісу» (м. Львів).&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Лауреати конкурсу в номінації «Авторська повість»:&lt;br /&gt;І ПРЕМІЯ Марина Павленко за повість «Миколчині історії» (Черкаська обл., м. Умань);&lt;br /&gt;ІІ ПРЕМІЯ Олександр Дерманський за повість «Царство Яблукарство» (м. Київ);&lt;br /&gt;ІІІ ПРЕМІЯ Надія Марчук за повість «Пригоди Дзвінки та Данилка» (Чернігівська обл., смт Срібне).&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;За рішенням журі дипломами відзначено ще ряд авторів:&lt;br /&gt;1. Тереза Проць за повість «П’ять дарів» (м.Тернопіль);&lt;br /&gt;2. Наталія Юзишин за повість «Амадеос – зірка сарматів» (Тернопільська обл., Чортківський р-н, с. Біле);&lt;br /&gt;3. Олександр Міщенко за повість «Літні пригоди Богданчика Коць-Василашка у Веселашках» (Полтавська обл., м. Лубни);&lt;br /&gt;4. Катерина Бібчук  за повість «Далека подорож» (м.Чернігів);&lt;br /&gt;5. Галина Івасюк за повість «Теракотик» (м. Київ);&lt;br /&gt;6. Марина Рибалко за повість «Подорож туди, де сніг» (м. Київ);&lt;br /&gt;7. Марина Вербицька за збірку казок «Казка про кам’яного птаха» (м. Хмельницький);&lt;br /&gt;8. Лариса Даренська за збірку казок «Бабусині казки» (м. Львів).&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Особливим Призом надії відзначено юну авторку Катерину Ярощак  за збірку казок «Дива трапляються і сповнюються мрії...» (10 р., м. Київ) &lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Отже, авторам - успіхів і наснаги, читачам - якнайбільше нових хороших книжок!</content>
  </entry>
  <entry>
    <id>urn:lj:livejournal.com:atom1:zorianazhyvka:9009</id>
    <link rel="alternate" type="text/html" href="http://zorianazhyvka.livejournal.com/9009.html"/>
    <link rel="self" type="text/xml" href="http://zorianazhyvka.livejournal.com/data/atom/?itemid=9009"/>
    <title>В березні стартував Мистецько-літературний портал «Захід-Схід»</title>
    <published>2008-04-01T07:24:20Z</published>
    <updated>2008-04-01T07:24:20Z</updated>
    <category term="Українська література"/>
    <category term="Писати вірші"/>
    <category term="Творче оголошення"/>
    <category term="Писати прозу"/>
    <content type="html">Мистецько-літературний портал «Захід-Схід»:&lt;br /&gt;Сонце у нас світить цілодобово, від Заходу до Сходу, ночі практично немає!&lt;br /&gt;Нещодавно стартував інтернет-часопис www.zahid-shid.net «Захід-Схід». Сайт має на меті об‘єднання вербально-комунікативно-зображальних мистецтв: поезії, прози, драматургії, живопису, графіки, фото. Діє дев‘ять тематичних розділів:&lt;br /&gt;1. Історичний портал: подаються прозові, документальні, аналітичні а також поетичні тексти на історичну тематику. &lt;br /&gt;2. Силуети: галерея художніх робіт. &lt;br /&gt;3. Під штандарами: номінативне означення рубрики можливе як андеграунд (але проекція даного літературного напрямку дуже умовна і розглядається, насамперед, у межах "Заходу-Сходу"). &lt;br /&gt;4. Пентакль: твори містично-філософської тематики. &lt;br /&gt;5. АКТ Аналітика. Критика. Текст: есеїстика, аналітичні статті на літературні та мистецькі теми. Заохочуються також рецензії на книги українських і зарубіжних авторів. &lt;br /&gt;6. Переклади. &lt;br /&gt;7. Просторове: розділ довільної теми (поезія і проза). &lt;br /&gt;8. Фейлетон: прозові твори сатиричного чи гумористичного плану. &lt;br /&gt;9. Пігмаліон studio: інтимна лірика та проза. &lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Концепція «Заходу-Сходу» – космополітична: об‘єднання творчих лабораторій митців України а також митців світу. Кожен випуск має концептуальне «обличчя» (тобто обкладинку), і певну кількість постійно діючих конкурсів. Номери Інтернет-часопису оновлюються протягом одного-двох місяців.&lt;br /&gt; 	Очолюють проект: Тетяна Мельник (Німеччина), Дана Рудик (Польща), Оксана Лущевська (Америка). Редакційна рада часопису складається із таких відомих письменників та культурних діячів як: Юрій Гаврилюк, Юрій Камаєв, Антон Санченко та Дмитро Чистяк.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Автори заохочуються до активної співпраці та креативних пропозицій! &lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Контакти:&lt;br /&gt;Тетяна Мельник melnyk@zahid-shid.net&lt;br /&gt;Оксана Лущевська luschevska@zahid-shid.net&lt;br /&gt;Дана Рудик rudyk@zahid-shid.net</content>
  </entry>
  <entry>
    <id>urn:lj:livejournal.com:atom1:zorianazhyvka:8745</id>
    <link rel="alternate" type="text/html" href="http://zorianazhyvka.livejournal.com/8745.html"/>
    <link rel="self" type="text/xml" href="http://zorianazhyvka.livejournal.com/data/atom/?itemid=8745"/>
    <title>Щорічний міжнародний літературний конкурс «Дитячий Портал»: підсумки 2007р., старт 2008 р.</title>
    <published>2008-03-31T19:35:08Z</published>
    <updated>2008-03-31T19:35:08Z</updated>
    <category term="Творче оголошення"/>
    <category term="Книжки для дітей"/>
    <category term="Літературні конкурси"/>
    <category term="Писати прозу"/>
    <content type="html">Щорічний міжнародний літературний конкурс «Дитячий Портал»&lt;br /&gt;(Засновано 2005 року)&lt;br /&gt;Організатори: Міжнародна асамблея фантастики «Портал», журнал «Реальность Фантастики», видавництво «Теза».&lt;br /&gt;Жанри: оповідання, казка, добірка оповідань (казок), цикл оповідань (казок), повість, роман, усі запропоновані на конкурс твори мають містити в собі елементи фантастичного (казка, фентезі, наукова фантастика, пригодницька фантастика, містика, жахастик тощо).&lt;br /&gt;Мова рукописів: українська, російська, польська, білоруська, англійська. Книжки лауреатів будуть надруковані УКРАЇНСЬКОЮ (в оригіналі чи перекладі).&lt;br /&gt;Обсяг: офіційних обмежень не має (орієнтовно від 0,5-10 авторських аркушів), автор має зважати. що плодом перемоги в конкурсі є видання книжки.&lt;br /&gt;Номінації – за віком читачів-адресатів твору:&lt;br /&gt;«9+» - твори для дітей 9-11 років (з 2005р.);&lt;br /&gt;«12+» - твори для підлітків 12-14 років (з 2005р.);&lt;br /&gt;«15+» - твори для підлітків 15-17 років (з 2007р.);&lt;br /&gt;«&amp;lt;6» - твори для найменших і дошкільнят (з 2008 р.).&lt;br /&gt;Автор-переможець в кожній номінації отримує по 2,5 тис. грн..&lt;br /&gt;Лауреатами стають по три кращі твори в кожній номінації, їх буде видано кожен окремою книжкою (гарантом цього виступає видавництво «ТЕЗА»).&lt;br /&gt;Щороку вручається також один заохочувальний диплом за найкращий дебют.&lt;br /&gt;Особлива номінація: «Для журналістів» (1 тис. грн.). Присуджується, журналістам, що якнайповніше протягом року висвітлювали діяльність конкурсу.&lt;br /&gt;Останній термін подання робіт на «Дитячий Портал»-2008: &lt;br /&gt;30 березня 2009 року.&lt;br /&gt;Твори приймаються в електронній формі за адресою: KonkursPortal@gmail.com&lt;br /&gt;Після отримання файлу з текстом, твору присуджується номер, журі розглядає анонімні роботи.&lt;br /&gt;Особлива вимога: твори мають бути НЕ публіковані досі окремою книжкою і права на них до оприлюднення результатів конкурсу мусять належати авторові.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Підсумки «Дитячого Порталу»-2007&lt;br /&gt;До розгляду журі надійшло 84 рукописи, з них українською 17.&lt;br /&gt;Нагороди присуджувалися лише в номінації «9+». На інші номінації не надійшло достатньої кількості текстів. &lt;br /&gt;Лауреати 2007 року:&lt;br /&gt;1 місце. Сашко Дерманський (Київ). «Царство-яблукарство» &lt;br /&gt;2 місце. Марія Парфьонова (Ростов). Добірка оповідань («Краткий курс блорбоведения», «Позывной “Арфа”», «Янко», «Фея правильного времени»). &lt;br /&gt;(3 місце залишилося без нагороди)&lt;br /&gt;Спеціальна відзнака номінації “Тексти для 9-12 річних”:&lt;br /&gt;Олег Бухарцев. «Чарівники. Таємниця закритої сторінки» (Одеса)&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Книжки лауреатів минулих років, що побачили світ у в-ві «ТЕЗА»:&lt;br /&gt;Юлія Ґаланіна «Троє з міста» (2 місце, 2005, «9+»)&lt;br /&gt;Леся Воронина  «Таємне товариство боягузів» (3 місце, 2005, «9+»)) &lt;br /&gt;Марина Павленко «Русалонька з 7-В і загублений у часі» (4 місце, 2005, «9+»))&lt;br /&gt;Ірен Роздобудько  «Пригоди на невідомому острові» (1 місце, 2006, «9+»)&lt;br /&gt;Єкатерина Мєдвєдєва «Скляна, олив’яна, дерев’яна» (1 місце, 2006, «13+») &lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Книжки лауреатів минулих років, що побачили світ у інших видавництвах:&lt;br /&gt;Гурам Патріашвілі «Елі та Рару»</content>
  </entry>
  <entry>
    <id>urn:lj:livejournal.com:atom1:zorianazhyvka:8632</id>
    <link rel="alternate" type="text/html" href="http://zorianazhyvka.livejournal.com/8632.html"/>
    <link rel="self" type="text/xml" href="http://zorianazhyvka.livejournal.com/data/atom/?itemid=8632"/>
    <title>Літконкурс для письменників-християн</title>
    <published>2008-03-31T14:50:55Z</published>
    <updated>2008-03-31T14:53:09Z</updated>
    <category term="Творче оголошення"/>
    <category term="Літературні конкурси"/>
    <category term="Писати прозу"/>
    <content type="html">Це не дискримінація за релігійною ознакою.&lt;br /&gt;Це довгожданна спроба створити в Україні "релігійну белетристику".&lt;br /&gt;ОТЖЕ&lt;br /&gt;Літературний конкурс від видавництва СВІЧАДО&lt;br /&gt;Умови цитую з їхнього сайту&lt;br /&gt;&lt;a name="cutid1"&gt;&lt;/a&gt; &lt;br /&gt;Серія «Невигадані історії»&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;У цих оповіданнях нема ні вигадки, ні зайвого мелодраматизму, – лише реальні історії.&lt;br /&gt;Історії різні: про кохання і зраду, втрату близької людини, після якої життя, здається, втрачає сенс, про сприйняття невиліковної хвороби…&lt;br /&gt;Герої цих книжок пережили непрості випробування, та, попри це, їхні розповіді життєствердні й оптимістичні: Бог усе обертає на добро, хоч як важко часом нам буває прийняти цю істину у своєму серці.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Поділіться й Ви з нами, дорогі читачі, своїми життєвими історіями – можливо, саме Ваш досвід стане комусь у пригоді, допоможе переосмислити й подолати різні проблеми й випробування в житті.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Запрошуємо надсилати невигадані історії на адресу “Свічада” звичайною (79008, Львів, а/с 808) чи електронною (post@svichado.com) поштою. &lt;br /&gt;&lt;br /&gt;В серії вже вийшло три книжки.&lt;br /&gt;Більше &lt;a href="http://www.svichado.com/index.php?action=books&amp;hid=67"&gt;http://www.svichado.com/index.php?action=books&amp;hid=67&lt;/a&gt;</content>
  </entry>
  <entry>
    <id>urn:lj:livejournal.com:atom1:zorianazhyvka:8384</id>
    <link rel="alternate" type="text/html" href="http://zorianazhyvka.livejournal.com/8384.html"/>
    <link rel="self" type="text/xml" href="http://zorianazhyvka.livejournal.com/data/atom/?itemid=8384"/>
    <title>Весняне</title>
    <published>2008-03-31T09:56:48Z</published>
    <updated>2008-03-31T09:56:48Z</updated>
    <category term="мої справи"/>
    <content type="html">В суботу ми ходили з чоловіком в ліс – ряст топтати. Ох і рясно його там! Ніколи стільки квітів у березні не бачила.&lt;br /&gt;Нарвали цілий кульок кропиви молодої.  Половину я стушкувала з цибулею – присмака до картоплі. А з решти сьогодні вранці зварила зелений борщ. Звісно, він вийшов не такий запашний, як у бабусі – не було щавлю (пшінки ми теж не нарвали у лісі – не було куди) і яєць я не клала. І все ж, смакота! &lt;br /&gt;Так дитинством запахло… Весняні канікули, цвіте мати-й-мачуха, резинові чоботи, ми з бабусею йдемо в яр шукати першу крапиву (в нас кажуть через «а») – і поросятам, і на борщ. Пухнасті гілочки верби, сережки на вільсі й ліщині. В рівчаку повно води – хоч рибу розводь (але до кінця травня він пересохне). Рву на борщ копійчані листочки пшінки на березі біля води. Прошу в бабусі націдити березового соку. Несу корові в гостинець трохи вербових гілочок і пучок першої трави…&lt;br /&gt;Хочу в село!!!!!!!!!!&lt;br /&gt;…А поки вмовляю чоловіка знову піти в ліс – на цілий день, так щоб сп’яніти від кисню. …І нарвати знову молодої кропиви на борщ…</content>
  </entry>
  <entry>
    <id>urn:lj:livejournal.com:atom1:zorianazhyvka:8107</id>
    <link rel="alternate" type="text/html" href="http://zorianazhyvka.livejournal.com/8107.html"/>
    <link rel="self" type="text/xml" href="http://zorianazhyvka.livejournal.com/data/atom/?itemid=8107"/>
    <title>Інтерв'ю з С.С.Іванюком</title>
    <published>2008-03-30T21:41:31Z</published>
    <updated>2008-03-30T21:41:31Z</updated>
    <category term="книжки для дітей"/>
    <content type="html">Цікаве інтерв'ю з дитячим письменником (і не тільки) Сергієм Іванюком - про проблеми сучасної дитячої літератури й дитячого читання&lt;br /&gt;&lt;a href="http://www.simya.com.ua/articles/44/9673/"&gt;http://www.simya.com.ua/articles/44/9673/&lt;/a&gt;</content>
  </entry>
  <entry>
    <id>urn:lj:livejournal.com:atom1:zorianazhyvka:7759</id>
    <link rel="alternate" type="text/html" href="http://zorianazhyvka.livejournal.com/7759.html"/>
    <link rel="self" type="text/xml" href="http://zorianazhyvka.livejournal.com/data/atom/?itemid=7759"/>
    <title>Завершився літконкурс "Сила малого"</title>
    <published>2008-03-30T21:28:06Z</published>
    <updated>2008-03-30T21:28:06Z</updated>
    <category term="літературні конкурси"/>
    <content type="html">Вчора, в передостанній день березня, завершився прийом творів на конкурс малої прози "Сила малого".&lt;br /&gt;Роботи всіх учасників можна прочитати тут&lt;br /&gt;&lt;a href="http://www.simya.com.ua/articles/48/"&gt;http://www.simya.com.ua/articles/48/&lt;/a&gt;&lt;br /&gt;Вчора було вивішено 195 робіт.&lt;br /&gt;Чекаймо результатів - на Львівському форумі буде презентована збірка кращих 100 новел.</content>
  </entry>
  <entry>
    <id>urn:lj:livejournal.com:atom1:zorianazhyvka:7601</id>
    <link rel="alternate" type="text/html" href="http://zorianazhyvka.livejournal.com/7601.html"/>
    <link rel="self" type="text/xml" href="http://zorianazhyvka.livejournal.com/data/atom/?itemid=7601"/>
    <title>Ще один літконкурс</title>
    <published>2008-03-30T21:08:52Z</published>
    <updated>2008-03-30T21:15:08Z</updated>
    <category term="Літературні конкурси"/>
    <content type="html">Знайшла в Мережі ще одне оголошення про літературний конкурс - публіцистичних творів культурницької тематики.&lt;br /&gt; &lt;br /&gt;&lt;a href="http://www.simya.com.ua/articles/45/"&gt;http://www.simya.com.ua/articles/45/&lt;/a&gt;&lt;br /&gt;&lt;a name="cutid1"&gt;&lt;/a&gt; &lt;br /&gt;1. Загальні положення . &lt;br /&gt;З огляду на важливість всебічної підтримки справи збереження та популяризації історико-архітектурної, культурної спадщини України, потребу привернути увагу суспільства до проблем охорони та адекватної експлуатації українських пам’яток і поширення матеріалів про історію України, її духовні та матеріальні надбання, музейне життя держави, Український центр розвитку музейної справи та редакція газети «Сім’я і Дім» оголошують Всеукраїнський конкурс публіцистичних матеріалів (нарисів, есеїв, діалогів, інтерв’ю, тощо) культурологічної па’мяткоохоронної та музейної тематики – «Україна. Духовні острови». &lt;br /&gt;&lt;br /&gt;2. Умови конкурсу. &lt;br /&gt;До участі в конкурсі приймаються матеріали, що не були раніше опубліковані і не брали участі у аналогічних конкурсах. &lt;br /&gt;Матеріали необхідно надіслати до 1 липня 2008 року на адресу всеукраїнського видання «Сім’я і Дім» (а/с 31, м. Луцьк, 43026) з поміткою «Україна. Духовні острови». Обсяг тексту (шрифт №10) – до 10 сторінок формату А4. Можна направляти, також, на електронну адресу info@simya.lutsk.ua (без обмеження обсягу). Матеріали, зрозуміло, не рецензуються і не повертаються. &lt;br /&gt;&lt;br /&gt;3.Нагороди &lt;br /&gt;Усіх учасників конкурсу буде нагороджено почесними грамотами конкурсу «Україна. Духовні острови» &lt;br /&gt;Для активізації творчості переможці отримають матеріальну винагороду. &lt;br /&gt;Преміальний фонд конкурсу становить 10000 грн: &lt;br /&gt;І місце – 5000 грн. &lt;br /&gt;ІІ місце – 2500 грн. &lt;br /&gt;ІІІ місце – 1500 грн. &lt;br /&gt;Дві заохочувальні премії по 500 грн. &lt;br /&gt;&lt;br /&gt;4.Презентація &lt;br /&gt;Матеріали, що їх експертна рада визначить найкращими, побачать світ на шпальтах газети, з’являться на сайті (&lt;a href="http://www.simya.com.ua"&gt;http://www.simya.com.ua&lt;/a&gt;) видання, будуть оприлюднені на порталі «Музейний простір України». &lt;br /&gt;У 2008 році з матеріалів переможців конкурсу «Україна. Духовні острови» буде укладено й видано книгу. Її презентуватимуть під час чергового Форуму видавців у Львові за участю відомих естрадних колективів. &lt;br /&gt;Переможців конкурсу визначатиме експертна рада, що складатиметься з восьми чоловік, по чотири від кожної сторони.  &lt;br /&gt;</content>
  </entry>
  <entry>
    <id>urn:lj:livejournal.com:atom1:zorianazhyvka:7225</id>
    <link rel="alternate" type="text/html" href="http://zorianazhyvka.livejournal.com/7225.html"/>
    <link rel="self" type="text/xml" href="http://zorianazhyvka.livejournal.com/data/atom/?itemid=7225"/>
    <title>:)</title>
    <published>2008-03-28T09:47:40Z</published>
    <updated>2008-03-28T09:47:40Z</updated>
    <category term="Дрібнички"/>
    <content type="html">Вчора прочитала чудову мініатюру в жанрі "випадок з життя"&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Родина священика. Дитина (першо-другокласник) читає дитячу Біблію.&lt;br /&gt;- Мамо, мамо, а де тут історія про Самсунга? Я чогось не можу знайти...&lt;br /&gt;- ?! Якого Самсунга?! &lt;br /&gt;- Ну того, що сильний був...&lt;br /&gt;"Бідна дитина, геть їх заморочили рекламою..." - подумала мама.  &lt;br /&gt;То була історія про Самсона.</content>
  </entry>
  <entry>
    <id>urn:lj:livejournal.com:atom1:zorianazhyvka:6978</id>
    <link rel="alternate" type="text/html" href="http://zorianazhyvka.livejournal.com/6978.html"/>
    <link rel="self" type="text/xml" href="http://zorianazhyvka.livejournal.com/data/atom/?itemid=6978"/>
    <title>:-)</title>
    <published>2008-03-26T16:32:05Z</published>
    <updated>2008-03-26T16:32:05Z</updated>
    <category term="Дрібнички"/>
    <content type="html">Давно з таким задоволенням не бавилася в кубики!&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;&lt;a href="http://smakie.livejournal.com/95354.html"&gt;http://smakie.livejournal.com/95354.html&lt;/a&gt;</content>
  </entry>
  <entry>
    <id>urn:lj:livejournal.com:atom1:zorianazhyvka:6770</id>
    <link rel="alternate" type="text/html" href="http://zorianazhyvka.livejournal.com/6770.html"/>
    <link rel="self" type="text/xml" href="http://zorianazhyvka.livejournal.com/data/atom/?itemid=6770"/>
    <title>Екранізовано повість Е.Гоудж</title>
    <published>2008-03-14T20:37:12Z</published>
    <updated>2008-03-14T20:44:25Z</updated>
    <category term="Книгогризчині смаколики"/>
    <category term="Екранізації"/>
    <content type="html">Хвиля екранізацій докотилася й до такої чудової книжки, як "The Little White Horse" Елізабет Гоудж.&lt;br /&gt;Фільм називається The Secret of Moonacre (2008)&lt;br /&gt;Сподіваюся, його і в нас покажуть. А може, на хвилі екранізування й книжку перекладуть. (Так пощастило "Павутинню Шарлоти" торік. Але ж "Міст у  Терабітію" все одно не переклали, хоча фільм у кінотеатрах наших теж показували... Ех...)&lt;br /&gt;Цікаво, чи сильно режисер + К познущалися з твору? Не дочекаюся... &lt;br /&gt;Дуже люблю цю повість, ще в кінці 1990х купила собі російською. (Можна скачати на lib.ru (рос. пер. називається "Белая лошадка"). Мудра, добра (ненав"язливо християнська) повість-казка. Англійська-англійська. З Левом і Єдинорогом, "страшним давнім закляттям", чаєм о п"ятій годині... &lt;br /&gt;Хочу оригінал!!! Навіть бачила в одному амазоні за якихось два бакси... "та далеко, та далеко те нещасне Ельдорадо..." - співає Терція.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Про письменницю у Вікіпедії:&lt;br /&gt;&lt;a href="http://en.wikipedia.org/wiki/Elizabeth_Goudge"&gt;http://en.wikipedia.org/wiki/Elizabeth_Goudge&lt;/a&gt;&lt;br /&gt;Сайт "Товариства Елізабет Гоудж":&lt;br /&gt;&lt;a href="http://www.elizabethgoudge.org/"&gt;http://www.elizabethgoudge.org/&lt;/a&gt;</content>
  </entry>
  <entry>
    <id>urn:lj:livejournal.com:atom1:zorianazhyvka:6488</id>
    <link rel="alternate" type="text/html" href="http://zorianazhyvka.livejournal.com/6488.html"/>
    <link rel="self" type="text/xml" href="http://zorianazhyvka.livejournal.com/data/atom/?itemid=6488"/>
    <title>Для тих, хто читає англійською</title>
    <published>2008-03-14T19:39:37Z</published>
    <updated>2008-03-14T19:40:28Z</updated>
    <category term="english"/>
    <category term="Книгогризчині смаколики"/>
    <content type="html">Вже не вперше мене виручає одна чудова англійська електронна бібліотека.&lt;br /&gt;&lt;a name="cutid1"&gt;&lt;/a&gt;&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Колись на четвертому курсі я скачала звідти оригінали казок Дж.Макдональда для бакалаврського диплому. Й ось знову, ненароком потрапила на їхній сайт - за минулі п"ять років ця бібліотека дуже виросла.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Я була просто в захваті! Вони вивішують у вільний доступ не лише "класиків першого рівня", але багато різних книжок 19ст.-поч.20ст. - все, на що вже не діє копірайт. До прізвища кожного автора додане посилання на статтю у Вікіпедії про нього.&lt;br /&gt;Мені вдалося знайти (і скачати, звісно) кілька англійських / американських різдвяних антологій (!) 19ст., деякі - з оригінальними малюнками. Проте, щоб придбати чи навіть потримати таку книжку в руках - не можу навіть мріяти. І тут (дар Божий) - це все добро тепер у мене на компі.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;А ще в цій бібліотеці велика добірка аудіо-книжок: класика, дитячі книжки... Для тих, хто вчить англійську чи має малих дітей, яких хоче заохотити до вивчення мови - просто знахідка. І все качається безкоштовно та легально. (Є невелика добірка книжок і аудіо німецькою, французькою й іншими мовами, навіть китайською.)&lt;br /&gt;Я вже скачала казки Оскара Уальда й Беатріс Потер, "Пригоди Шерлока Холмса" і збірку англійських колядок.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Отже, "Проект Гутенберг":&lt;br /&gt;&lt;a href="http://www.gutenberg.org/catalog/"&gt;http://www.gutenberg.org/catalog/&lt;/a&gt;</content>
  </entry>
  <entry>
    <id>urn:lj:livejournal.com:atom1:zorianazhyvka:6298</id>
    <link rel="alternate" type="text/html" href="http://zorianazhyvka.livejournal.com/6298.html"/>
    <link rel="self" type="text/xml" href="http://zorianazhyvka.livejournal.com/data/atom/?itemid=6298"/>
    <title>"Привіт, коханий..." // "Привіт, кохана..."</title>
    <published>2008-03-14T19:12:38Z</published>
    <updated>2008-03-14T19:17:07Z</updated>
    <category term="Мої справи"/>
    <category term="Міркування про"/>
    <content type="html">Ми з чоловіком працюємо в одній кімнаті, вдома - два компи в різних частинах кімнати. Й усе ж час від часу пишемо один одному листи.&lt;br /&gt;Інколи коли просто лінь флешкою файли з компа на комп переносити - легше скинути по інтернету.&lt;br /&gt;А інколи... Щоб ще раз нагадати таке звичне: "Я люблю тебе..." Ну просто, як під час заручин. (Тоді ми писали один одному щодня й цілі кілометри.)&lt;br /&gt;Звісно, можна просто підійти, проворкотіти на вушко. Але так приємно, перевіряючи ел-пошту поміж листів по роботі й усякого спаму знайти це "Я люблю тебе".&lt;br /&gt;&lt;br /&gt; &lt;br /&gt;&lt;a href="http://pics.livejournal.com/zorianazhyvka/pic/00006stf/"&gt;&lt;img src="http://pics.livejournal.com/zorianazhyvka/pic/00006stf/s320x240" width="238" height="240" border="0" /&gt;&lt;/a&gt;</content>
  </entry>
  <entry>
    <id>urn:lj:livejournal.com:atom1:zorianazhyvka:5906</id>
    <link rel="alternate" type="text/html" href="http://zorianazhyvka.livejournal.com/5906.html"/>
    <link rel="self" type="text/xml" href="http://zorianazhyvka.livejournal.com/data/atom/?itemid=5906"/>
    <title>Ти мій ангел</title>
    <published>2008-03-12T19:08:39Z</published>
    <updated>2008-03-12T19:15:19Z</updated>
    <category term="Ангели"/>
    <category term="Мої справи"/>
    <content type="html">Так приємно, коли до тебе приходить ангел.&lt;br /&gt;Справжній.&lt;br /&gt;Вже тиждень лежу з якоюсь гропоподібною бякою.  &lt;br /&gt;&lt;a name="cutid1"&gt;&lt;/a&gt;&lt;br /&gt;Лікуюсь, лікуюсь... Горло болить, температура висока. Читать-писать не можу. Нудьга. &lt;br /&gt;... А надворі весна, сонечко.&lt;br /&gt;І так сумно - хоч плач.&lt;br /&gt;*** &lt;br /&gt;І в церкву не піти.&lt;br /&gt;*** &lt;br /&gt;І друзі позабували... не пишуть, не дзвонять. (Може, добре, що не дзщвонять? Все одно горло болить розмовляти.)&lt;br /&gt;*** &lt;br /&gt;Перевіріяю пошту - а там АНГЕЛ!&lt;br /&gt;Одразу віра в швидше одужання розправила крила.&lt;br /&gt;Слава Богу друзів, які готові стати АНГЕЛОМ.&lt;br /&gt;*** &lt;br /&gt;Я теж старатимусь бути ангельською, хоч трохи. От одужаю...&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Колекція ангеляток-листівок:&lt;br /&gt;&lt;a href="http://forest.onego.ru/angels.html"&gt;http://forest.onego.ru/angels.html&lt;/a&gt;</content>
  </entry>
  <entry>
    <id>urn:lj:livejournal.com:atom1:zorianazhyvka:5709</id>
    <link rel="alternate" type="text/html" href="http://zorianazhyvka.livejournal.com/5709.html"/>
    <link rel="self" type="text/xml" href="http://zorianazhyvka.livejournal.com/data/atom/?itemid=5709"/>
    <title>Казка про мандрусиків</title>
    <published>2008-03-09T20:27:58Z</published>
    <updated>2008-03-09T20:27:58Z</updated>
    <category term="Моя творчість"/>
    <content type="html">Розділи 2й і 3й цієї повістини&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;&lt;a name="cutid1"&gt;&lt;/a&gt; &lt;br /&gt;Розділ 2.&lt;br /&gt;–	Е… Доброго вечора… – трохи злякано провила Мрія. – Будьмо знайомі… Мрія.&lt;br /&gt;–	 Волошка.&lt;br /&gt;–	 Хрущик.&lt;br /&gt;–	 Мовчун.&lt;br /&gt;Усі встали та назвалися. Знову сіли. Запала ніякова мовчанка. Друзі дивилися на незнайомця. Незнайомець – на маленьку компанію.&lt;br /&gt;–	 Я прийшов на ваш заклик. Що хочете від мене? – повторив той.&lt;br /&gt;–	 Е… Ви справді провідник? – тремтячим голосом спитав Хрущик. Важко було так одразу відійти від несподіванки: тільки покликали – й раз ураз з’явився.&lt;br /&gt;–	 Так, це моє ім’я. Ну, і моя робота також, – усміхнувся незнайомець. В нього була осяйна й дуже приязна усмішка, але з якоюсь таємницею, що заплуталася у вусах. Провідник був схожий і на звичайного мандрусика, і на казкового лицаря водночас. Стрункий, високий, сильний. Погляд прямий і чесний. Вбрання – справді дивовижне, якесь надто просте, непоказне, але йому пасувало, особливо багряно-брунатний плащ. Від його постаті віяло таїною, звитягою… і пригодами.&lt;br /&gt;–	 Ми… – почала була Мрія, та замовкла. Як його поясниш? – Ми шукаємо дорогу…&lt;br /&gt;–	 Овва! Шукаєте дорогу? Ви ж мандрусики – й шукаєте дорогу? – здивувався, чи вдав, що здивувався, незнайомець. – А чим Великий Шлях вам не підходить? &lt;br /&gt;І друзі почали розповідати. Раз покликали – то мовчати негоже.&lt;br /&gt;–	 Ми бачили сон. Усі бачили. Ця дорога не веде в Країну Мандрусиків, вона простує до великого вогняного озера, де живе дракон, – сказав Мовчун.&lt;br /&gt;–	 А потім я, якраз учора вночі, бачила ще один сон. Величний і гарний птах сказав мені, що до Країни Мандрусиків веде інша дорога й нам потрібен провідник, – додала Мрія. &lt;br /&gt;–	 Ми сьогодні цілий день даремно згаяли на пошук тієї дороги. А це вирішили спробувати покликати провідника. Адже насправді ми не знаємо, чи правдиві наші сни. Де дорога? Куди рушати? Чи є взагалі наша країна? – завершив Хрущик. &lt;br /&gt;–	 До сьогоднішнього ранку ми були звичайними мандрусиками: йшли собі Великим Шляхом, вірили в Давнє Передання, співали, грали в слова, загадки й шаради, ласували плодами в гаях обабіч шляху, перед сном розказували казки та побрехеньки, і мріяли як скоріше прийти до нашої країни, – швидко проказала Волошка й розплакалася. – А тепер ми не знаємо, куди йти, в що вірити. Назад же не повернешся… Ви справді провідник, ви нам допоможете?&lt;br /&gt;Друзі запитально поглянули на незнайомця.&lt;br /&gt;–	 Ніч не та пора, коли слід рушати в дорогу. Тож посидьмо, погомонімо трохи. Познайомимося ближче, а далі видно буде. Ранок, кажуть, мудріший за вечір, – відповів Провідник. – Чи добре знаєте ви Давнє Передання?&lt;br /&gt;–	 Та знаємо… В нас навіть власний сказитель є! – кивнув Хрущик і показав на Мрію. – Вона так ловко вміє усілякі історії переповідати – заслухаєшся.&lt;br /&gt;–	 А ми любимо слухати, – додав Мовчун.&lt;br /&gt;–	 А ви знаєте, що ваше Давнє Передання, яке кожен із вас несе у серці від народження, придумав саме той казкар-лірник, що покликав перших мандрусиків у подорож? Насправді, то лише хитра казка, яка мала б сховати істину... Я розкажу вам правдиве Давнє Передання. Слухайте уважно й порівнюйте з тим, що знаєте. Отож… В одній далекій країні, яка насправді не така вже й далека, як здається, жив Король. Звали його Володар Великий. Він був дивовижним королем, бо належав до роду творичів…&lt;br /&gt;–	 Творичів? Не творян? Що це значить? – посипалися запитання.&lt;br /&gt;–	 Це значить, що він створив свою країну сам.&lt;br /&gt;–	 Як це «створив»? Знайшов? Завоював?&lt;br /&gt;–	 Створив – тобто пробудив і покликав до життя з нічого. Не було нічого – ні дерев, ні трави, навіть голої землі. Тільки край світу. Й ось створив Володар свою країну – прекрасні ліси та луки, звірів і птахів, і дивовижної краси місто з палацом, і народ свій – творян. Дехто каже, що Володар зробив це піснею, якоюсь гарною-гарною піснею, що звучала тільки раз – на початку. А дехто – що взагалі одним словом. Менше з тим… Жили всі в тому Королівстві дуже щасливо. Аж доки не трапилося лихо. Прийшов до того краю злий чаклун. Перевдягся він у лірника, старця-мудреця й надурив двох молодесеньких дворян із племені Створів, мовивши, що вони – король і королева з іншої землі, а не піддані Володаря Великого. Ті повірили й подалися на пошуки своєї, так би мовити, вітчизни. Й заблукали. А чаклунові тільки того й треба було. Він по всьому світу зажив собі слави лиходія – бо вже багато років служить Чорному Дракону з вогняного озера. Того дня в палаці Володаря малося бути велике свято – з нагоди іменин Короля. Всі мешканці королівства були запрошені. Й ось коли двоє чомусь не прийшло король здивувався, адже знав кожного свого підданого поіменно. І з нагоди свят обов’язково обдаровував усіх свої творян. Звичай був такий у тому краю – на свята обдаровував щедро король своїх підданих. А ці двійко, кажуть, узагалі були йому дуже любі, бо тільки тиждень тому він сам благословив їхні заручини. Усі творяни – і слуги, що мешкали в самому палаці короля, і гості, які зібралися з міста й довколишніх сіл – хотіли вирушити на пошуки пропалих… Бо і їх охопив неспокій: ніколи ще не пропадав ніхто без вісті в тім краю. Але Володар подивився в далину, скрушно зітхнув і мовив: «Не треба їх шукати. Ми не зможемо повернути цих дітей силоміць, а добровільно вони не схотіли повернутися. Вони вже вийшли з мого Королівства, тепер вони не є моїми підданими, але вільні господарі своєї долі. Крім того, вони посадили Золоте дерево й породили свій Великий Шлях». «А куди веде той шлях?» – спитав начальник королівського війська. «До озера Чорного Дракона…» – тихо мовив Володар і гіркий біль застиг на його обличчі. Ті, хто був тоді в палацовій залі злякано затамували подих: усі бо знають, що Чорний Дракон – страшна могутня потвора й давній ворог короля Володаря Великого. «Що ж робити? – заплакав старійшина племені Створів. – Пропадуть же діти! Хоч і нерозумні, але ж наші…» «Королю, тільки накажи – і я разом із найкращими твоїми воїнами вирушимо до лігвиська того змія проклятого, вб’ємо потвору й повернемо дурненьких втікачів…» Але Король тільки похитав головою: «Дні Чорного Дракона ще не скінчились, та й перемогти його зможе тільки єдиний, особливий воїн. …А втікачі наші та всі їхні нащадки мають самі схотіти повернутися до нашого Королівства. В мене немає полонених рабів, ніхто не може жити в моєму Королівстві проти сили». Володар сумно й суворо поглянув на своїх воїнів, що вже готові були немудро скочити на коней у запалі вірності, потім благословив усіх творян і пішов до своїх покоїв – думати.&lt;br /&gt;–	 Ти так гарно розповідаєш… – мовила Мрія. – А звідкіля ти знаєш, що було саме так, а не інакше?&lt;br /&gt;–	 Я був там і все чув на власні вуха та бачив на власні очі, – усміхнувся Провідник.&lt;br /&gt;–	 А далі?&lt;br /&gt;–	 Далі… Цілу ніч думав Володар, потім цілий ранок радився зі своїм сином, королевичем Любосвітом… &lt;br /&gt;–	 І?&lt;br /&gt;–	 Вже наступного ранку сам королевич рушив на перший бій із Чорним Драконом – переміг його та не вбив, бо смертний час лихої потвори ще не настав. Але контрибуцією за поразку стало те, що всі мандрусики, охочі повернутися до Королівства Володаря Великого, можуть зійти зі Шляху, щоб повернутися до Королівства. Якщо захочуть, звісно… Це важливий здобуток. До цього мандрусики були зачаровані підступним змієм – не могли навіть кроку ступити кудись у бік – дорога тримала, мов невидимий ланцюг. &lt;br /&gt;–	 Аж так?!&lt;br /&gt;–	 Еге ж, а ви як думали… Маленькі творяни не можуть бути королями й королевами. Вони так не створені. Як не може олень літати, а дерево танцювати. Тут воно так: або живеш у світі свого доброго короля, або попадаєш під чари якогось чаклуна, правителя чужого й недоброго, – Провідник зітхнув і похитав головою, згадавши про щось своє.&lt;br /&gt;Його слухачі сиділи, завмерши в задумі. Легенько дріботів вітер у кроні спального дерева. У чорно-оксамитовому небі ліхтариками сяяли зорі. Десь полетів пугач, квакнуло зо дві жаби. Потім знову запанувала тиша. Усі добропорядні мандрусики в цей час солодко спали.&lt;br /&gt;–	 Гаразд, Чорний Дракон, королевич Любосвіт… Це все добре, але ж бідолашні мандрусики нічого про все це не знають! Ми собі народжуємося з нашого Золотого дерева. Стаємо на Великий Шлях – і йдемо, йдемо, йдемо… В нас є наше Давнє Передання, з якого виходить, що Володар – якийсь тиран, Мандр і Мандрина – герої, а наша чудова батьківшина – в кінці Великого Шляху. Ми віримо в це – як інакше? Адже інших варіантів не знаємо! – запально мовив Хрущик.&lt;br /&gt;–	 Не знаєте? Як же так сталося, що ви, звичайні собі мандрусики, згаяли цілий день на пошук якоїсь таємничої стежки, а потім ще й покликали провідника? І це замість того, щоб сумлінно простувати Великим Шляхом, як належить і як повелося з давніх часів, – усміхнувся Провідник.&lt;br /&gt;–	 Ну… цеє… ми ж сон бачили, про озеро та дракона, – відповів Мовчун. – А потім дехто, – він показав на Мрію, – ще один. Ми в ті сни повірили, вирішили спробувати докопатися до правди.&lt;br /&gt;–	 Усі мандрусики бачать у своєму житті хоч би тричі сон про вогняне озеро. І хоч би раз прилітає до кожного Птах-Благовісник. Це диво Короля, яке він вчинив після перемоги свого сина над Чорним Драконом. Того ж дня було дане мені ім’я Провідник і послано сюди, на Великий Шлях – допомагати всім, хто хоче повернутися до підданства Володаря Великого. &lt;br /&gt;–	 Ти служиш королю Володарю Великому? &lt;br /&gt;–	 З першої миті життя! – з гідністю відповів Провідник.&lt;br /&gt;Усі знову замовкли. Чутно було, як у траві сюркочуть коники. Кожен думав про своє.&lt;br /&gt;–	 І все ж, як нам прийти до справжньої Країни Мандрусиків? Чи повернутися до країни Короля? – спитала Волошка. – Чи це одне й теж?&lt;br /&gt;–	 Я поведу вас, я ж провідник. Країна Мандрусиків – це нова країна, яку створив Володар Великий саме для нащадків Мандра й Мандрини, вона частина його королівства, але дуже особлива – всі мандрусики, що повернулися під владу Короля творили її разом із ним.&lt;br /&gt;Знову запанувала тиша. Вже не зосталось запитань. Слід було на щось зважатися.&lt;br /&gt;–	 Як нам повірити тобі? – врешті запитав Мовчун. – Ти говориш дуже гарно. І силою віє від твоїх слів, але… Звідки ми можемо знати, що ти той за кого себе видаєш, а не якийсь посланець Чорного Дракона?&lt;br /&gt;Троє його друзів затамувало подих: їм теж лежало на серці й крутилося на язиці це питання, але вони не наважувалися його проказати вголос – боялися образити Провідника...&lt;br /&gt;–	 Це мудре запитання, – мовив той. – Ти добре засвоїв урок моєї оповіді: перевіряй того, хто вістує тобі про шлях. Коли рушимо в путь, якщо ви таки захочете зі мною йти, кожен із вас має знайти стежину для себе сам. Вона є. Але щоб побачити її, слід сказати щиро від усього серця чарівні слова: «В ім’я Володаря Великого, заради подвигу його сина королевича Любосвіта, стежко, покажися! Я – підданий Короля і хочу повернутися додому. Нехай не тримає мене більше Великий Шлях!» Без цих слів почати подорож неможливо. Дорога на нас чекає не легка – кажу відразу. Якщо захочете повернутися на Великий Шлях, це можна буде зробити в одну мить. Запам’ятайте, у Володаря Великого немає рабів-невільників, у його Королівстві (нашому Королівстві!) живуть тільки ті, кому він любий. …До світанку ще є трохи часу, подрімайте, спочиньте, подумайте. Якщо зважитеся – з першими променями рушимо. Кожен має вирішити це для себе. Тільки щиро сказані слова «В ім’я Володаря Великого…» відкривають стежку. Добраніч. &lt;br /&gt;І мандрусики змучено заснули. Як сиділи, так і поснули – під спальним деревом. Навіть нагору не лізли. Спали міцно та солодко. Але кожен у сні бачив «ту стежку» і тяжкі перешкоди на новому шляху, страшні та тривожні, й осяйні краєвиди жаданої вітчизни… і… вагався, і зважувався, і боявся… &lt;br /&gt;А Провідник лагідно подивився на малих, усміхнувся і загасив ліхтарик. Він мовби знав і про вагання кожного з них, і про тривогу. І знав навіть те, що вони досі про себе ніколи не знали. У траві сюрчали коники, в небі блимали зорі – над світом розпростерла свої крила ніч і безмовно співала колискові. Світ спав.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Розділ 3.&lt;br /&gt;–	 Вже ранок. Ось-ось зійде сонце. Маємо рушати, – Провідник поторсав кожного з малих мандрусиків. Ті неохоче розплющили очі – ще ніколи їм не доводилося прокидатися так рано. Зазвичай вони спали довгенько. А вчора ще й засиділися допізна. Геть не хочеться вставати, але треба. Встали, потягнулися, швиденько вмилися. &lt;br /&gt;–	Я йду, – мовила Мрія.&lt;br /&gt;–	І я.&lt;br /&gt;–	І я.&lt;br /&gt;–	 Ми всі йдемо, – підсумував Мовчун.&lt;br /&gt;І кожен з радістю подумки повторив: «Всі йдемо!» Та й хіба могло бути інакше? Вони ж від початку разом?&lt;br /&gt;Сонце сходило десь там, де бере початок Великий Шлях. Потім воно разом з мандрусиками подорожувало своїм небесним шляхом, а спати лягало в далині крайнеба, там, де мав скінчитись і Великий Шлях. Сонце бачило всю-всю дорогу мандрусиків – від початку й до кінця, але воно мовчало. &lt;br /&gt;Нині тільки розвиднілось, і небо на обрії зі сходу стало ледь рожевим, на заході ще догоряли останні свічечки зірок. Співали птахи. Пахло свіжістю. Майже всі мандрусики ще додивлялися свої сни. Тільки найбільш нетерплячі лаштувались у щоденну дорогу. І втікачі зі Шляху також.&lt;br /&gt;Першим по мовчанці озвався Провідник:&lt;br /&gt;–	 Нам потрібно здолати цю гору, – і він показав рукою на північ. Усі підвели очі й поглянули вгору. Гора, що лежала праворуч Великого Шляху була велетенською. Жоден мандрусик досі не бачив її вершини – вона завжди ховалася у густих-прегустющих хмарах. Аж до хмар її вкривав дрімучий ліс, де-не-де проглядалися порослі травами галявини. Жодної дороги звідси видно не було. &lt;br /&gt;–	 А де ж дорога? – запитав Хрущик.&lt;br /&gt;–	 А ми не заблукаємо в тому страшному лісі? – й собі спитала Волошка.&lt;br /&gt;–	 А там водяться чудовиська? – злякано озвалася Мрія.&lt;br /&gt;–	 А звідки ми почнемо подорож? – останнім подав голос, як завжди, Мовчун.&lt;br /&gt;Провідник поблажливо посміхнувся на ті страхи й відповів лише на останнє питання:&lt;br /&gt;–	 Рушаємо просто звідси.&lt;br /&gt;І дружній гурт мандрусиків на чолі з Провідником рушив в незвичну ма