В суботу ми ходили з чоловіком в ліс – ряст топтати. Ох і рясно його там! Ніколи стільки квітів у березні не бачила.
Нарвали цілий кульок кропиви молодої. Половину я стушкувала з цибулею – присмака до картоплі. А з решти сьогодні вранці зварила зелений борщ. Звісно, він вийшов не такий запашний, як у бабусі – не було щавлю (пшінки ми теж не нарвали у лісі – не було куди) і яєць я не клала. І все ж, смакота!
Так дитинством запахло… Весняні канікули, цвіте мати-й-мачуха, резинові чоботи, ми з бабусею йдемо в яр шукати першу крапиву (в нас кажуть через «а») – і поросятам, і на борщ. Пухнасті гілочки верби, сережки на вільсі й ліщині. В рівчаку повно води – хоч рибу розводь (але до кінця травня він пересохне). Рву на борщ копійчані листочки пшінки на березі біля води. Прошу в бабусі націдити березового соку. Несу корові в гостинець трохи вербових гілочок і пучок першої трави…
Хочу в село!!!!!!!!!!
…А поки вмовляю чоловіка знову піти в ліс – на цілий день, так щоб сп’яніти від кисню. …І нарвати знову молодої кропиви на борщ…